На Прикарпатті правоохоронці викрили масштабну схему незаконного відбору природного газу з державної газотранспортної системи. За версією слідства, організатором став керівник приватного газовидобувного підприємства, який разом із трьома спільниками роками втручався в систему обліку палива.
Схема працювала майже чотири роки — з початку 2022-го до осені 2025-го.
За цей час із системи, за оцінками слідства, було фактично викачано понад 8 мільйонів кубометрів газу на суму більш як 200 мільйонів гривень.
Найпоказовіше в цій історії — примітивність механізму. За даними слідства, учасники схеми вручну перекривали кран на вимірювальній лінії спеціальним ключем, через що система обліку фіксувала викривлені показники.
Тобто йдеться не про складну кібероперацію чи високотехнологічне втручання, а про фактично “ручне” викривлення даних у критичній інфраструктурі держави.
І саме це виглядає найбільш тривожним.
За попереднім аналізом «Дейком», справа на Прикарпатті демонструє одразу дві системні проблеми українського енергетичного сектору: слабкість контролю над інфраструктурою та збереження старих корупційних практик навіть в умовах війни.
Особливо небезпечним це стає на фоні постійних російських атак на енергетику. Україна витрачає мільярди на відновлення системи після обстрілів, водночас частина ресурсів продовжує втрачатися через внутрішні схеми.
І це вже питання не лише економіки, а національної безпеки.
Показово й те, що схема працювала роками. Це означає або критичну неефективність системи моніторингу, або наявність середовища, де подібні втручання могли залишатися непоміченими надто довго.
Особливо якщо врахувати, що газотранспортна система є однією з найбільш контрольованих та стратегічно важливих інфраструктур країни.
Саме тому справа має значно ширший контекст, ніж просто чергове “розкрадання газу”.
Українська енергетика зараз перебуває у стані постійної мобілізації. Після масованих атак на електростанції, підстанції та інфраструктуру будь-які втрати ресурсів автоматично посилюють навантаження на систему.
У таких умовах незаконний відбір газу фактично перетворюється на удар по енергетичній стійкості країни.
Не менш показово й те, що викрадений ресурс, за версією слідства, продавався на ринку як “власний газ” підприємства. Це означає, що схема була інтегрована у легальний енергетичний ринок і роками проходила крізь систему фінансових та торговельних операцій.
Тобто проблема значно глибша за просте втручання в лічильники.
Вона стосується механізмів контролю походження енергоресурсів, прозорості ринку та ефективності державного нагляду.
На цьому фоні особливо жорстко звучить заява генпрокурора Руслана Кравченка про те, що “крадіжка газу — це удар по енергетичній безпеці країни”.
Бо нині енергетика для України — вже не лише економіка. Це основа виживання держави в умовах затяжної війни.
І саме тому подібні справи дедалі більше сприймаються не як “господарські злочини”, а як підрив стійкості країни у критичний період.
Окреме питання — масштаби тіньового сегмента енергетичного ринку загалом. Історія на Прикарпатті вкотре показує: попри війну, цифровізацію та посилений контроль, українська енергетика досі залишається середовищем, де великі гроші, доступ до інфраструктури та старі зв’язки можуть створювати схеми на сотні мільйонів гривень.
І це одна з причин, чому боротьба за енергетичну безпеку України давно ведеться не лише на фронті чи під час російських ракетних атак, а й усередині самої системи.
