Верховна Рада України ухвалила в другому читанні законопроєкт №13347, який змінює підхід до підготовки молоді в умовах війни. Йдеться про впровадження дисципліни «Основи національного спротиву» у закладах вищої освіти та фахових коледжах.
За рішення проголосували 263 народні депутати, що свідчить про достатньо широку політичну підтримку ініціативи. Закон має замінити концепцію базової військової підготовки, яка раніше викликала дискусії серед студентів, освітян і правозахисників.
Ключова відмінність нового підходу — відсутність обов’язкової військової складової. Студенти не складатимуть військову присягу, не проходитимуть медогляд і не отримуватимуть статус військовозобов’язаних, що принципово змінює характер навчання.
Як оцінила газета «Дейком», така модель є спробою знайти баланс між потребами національної безпеки та автономією освітнього процесу, зменшуючи напругу довкола примусової мілітаризації студентства.
У Міністерстві освіти і науки наголошують: нова дисципліна орієнтована передусім на практичні знання. Йдеться про домедичну допомогу, поведінку в кризових ситуаціях, цивільну безпеку та навички виживання в умовах війни.
Фактично формується новий тип освітнього компоненту — не військова підготовка, а громадянська стійкість. У центрі — безпекові компетенції, які можуть бути застосовані як у тилу, так і в зоні потенційних загроз.
Важливим елементом є інклюзивність. Студенти навчатимуться разом незалежно від статі, а також передбачені окремі освітні траєкторії для людей з особливими потребами або релігійними обмеженнями щодо використання зброї.
Це рішення також відповідає європейським підходам до освіти в умовах криз. У багатьох країнах акцент робиться саме на цивільній обороні, психологічній готовності та базових навичках реагування, а не на класичному військовому вишколі.
Водночас закон скасовує обов’язкову базову військову підготовку (БЗВП), яка мала стартувати з 1 вересня 2026 року. Вона передбачала навчання поводженню зі зброєю, тактиці бою та присвоєння військової спеціальності.
Попередня модель викликала критику через ризики примусовості. Зокрема, студентів-чоловіків у разі відмови могли відраховувати, що породжувало дискусії про порушення прав на освіту та добровільність військової служби.
Заміна БЗВП на «Основи національного спротиву» виглядає як політичний компроміс. З одного боку, держава зберігає курс на підготовку населення до викликів війни, з іншого — зменшує тиск на студентське середовище.
Однак експерти звертають увагу на потенційні ризики. Без належного фінансування та методичної бази новий курс може залишитися формальністю, що не забезпечить реального рівня підготовки молоді.
Освітяни також наголошують на важливості підготовки викладачів. Адже викладання таких дисциплін потребує не лише теоретичних знань, а й практичного досвіду, зокрема у сфері медицини та кризового реагування.
Очікується, що після підписання закону президентом Міністерство освіти спільно з Міноборони розробить типову програму. Вона має визначити стандарти викладання, обсяг годин та ключові компетенції студентів.
У ширшому контексті це рішення вписується у трансформацію системи освіти України під час війни. Вона дедалі більше орієнтується на практичність, адаптивність та підготовку до реальних загроз.
Разом із тим постає стратегічне питання: чи достатньо цивільної підготовки для країни, що перебуває у стані тривалої війни? Відповідь на нього залежатиме від ефективності реалізації нової дисципліни.
У перспективі «Основи національного спротиву» можуть стати елементом ширшої системи національної стійкості, де освіта, безпека та громадянська відповідальність інтегруються в єдину модель захисту держави.
