Приватизація стратегічного українського порту «Усть-Дунайськ» знову привернула увагу міжнародних експертів. Цього разу питання діяльності підприємства порушене у масштабному аналітичному дослідженні Russian War-Related Illicit Trade in the Black Sea: International Networks and Policy Options, підготовленому в межах програми Serious Organised Crime & Anti-Corruption Evidence (SOC ACE) при Університеті Бірмінгема.
Документ присвячений аналізу можливих схем незаконної торгівлі, логістичних маршрутів і бізнес-зв'язків, які, на думку авторів, могли сформуватися у Чорноморському регіоні в умовах війни. Дослідники використали відкриті джерела інформації, корпоративні реєстри, морські та торговельні бази даних, AIS-відстеження суден, супутникові знімки, а також журналістські розслідування.
Окремий розділ звіту присвячений підприємцю Андрію Іванову та мережі компаній Transship/Craneship, яку автори дослідження пов'язують із веденням діяльності в Україні, Росії та інших країнах.
Саме у цьому контексті аналітики звернули увагу на приватизований порт «Усть-Дунайськ». У документі наведено низку обставин, які, на думку авторів, можуть свідчити про можливий операційний вплив пов'язаних із бізнесменом структур на діяльність порту вже після зміни його власника.
Зокрема, у дослідженні зазначається, що компанія Craneship Ukraine, за твердженням авторів, могла брати участь в укладанні договорів, організації перевалки вантажів та кадровому забезпеченні роботи підприємства.
Крім того, дослідники припускають, що формальний власник порту міг залишатися залежним від технічних, кадрових та операційних ресурсів компаній, які вони пов'язують із групою Transship/Craneship.
На думку авторів звіту, сукупність цих факторів може свідчити про ситуацію, коли юридична зміна власника не обов'язково означає втрату фактичного впливу на господарську діяльність стратегічного об'єкта. Водночас дослідники не роблять категоричних висновків, наголошуючи, що наведені обставини потребують подальшої офіційної перевірки.
Ще одним аспектом, який привернув увагу авторів дослідження, стали слідчі дії, що, за їхніми даними, проводилися у 2026 році.
У звіті зазначено, що суд в Одеській області надав дозвіл на проведення обшуків у приміщеннях, пов'язаних із бізнесом Андрія Іванова. Як зазначають автори, слідчі дії були спрямовані на перевірку можливих зв'язків підприємця із діяльністю порту, його ймовірного фактичного впливу на роботу підприємства, а також обставин можливого фінансування приватизації.
При цьому дослідники окремо наголошують, що сам факт проведення слідчих дій не означає встановлення будь-якої вини чи підтвердження порушень. Остаточні висновки можуть робити лише компетентні правоохоронні органи та суд.
Автори документа також спеціально підкреслюють, що їхня робота має виключно аналітичний характер. Звіт не є судовим рішенням, обвинувальним актом чи санкційним документом. Усі наведені зв'язки, припущення та обставини базуються на аналізі відкритих джерел і потребують належної перевірки державними органами.
Разом із тим оприлюднення дослідження вже викликало нову хвилю дискусій щодо прозорості приватизації стратегічних інфраструктурних об'єктів України, особливо тих, які відіграють важливу роль у забезпеченні логістики та зовнішньої торгівлі.
Експерти зазначають, що в умовах війни питання контролю над морською інфраструктурою має не лише економічне, а й безпекове значення. Саме тому будь-які припущення щодо можливого прихованого впливу на роботу стратегічних портів привертають особливу увагу як українських, так і міжнародних аналітиків.
Після публікації дослідження відкритим залишається питання, чи здійснять українські державні органи додаткову перевірку дотримання умов приватизації порту «Усть-Дунайськ», походження коштів, використаних для його придбання, а також можливих зв'язків компаній, залучених до діяльності підприємства, із бізнесом на території Росії або на тимчасово окупованих територіях України.
Наразі ж висновки міжнародного дослідження залишаються предметом суспільного обговорення та можуть стати підставою для подальшого аналізу з боку компетентних державних органів, якщо вони вважатимуть це необхідним.
