У День Конституції України з’явилася ініціатива, яка може стати одним із наймасштабніших проєктів у сфері національної пам’яті. Президент Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт про створення Українського національного пантеону — спеціального меморіального комплексу, який має об’єднати пам’ять про визначних українців різних епох.
Ідея полягає не лише у створенні нового пам’ятного місця в Києві, а у формуванні цілісної державної системи вшанування людей, які зробили ключовий внесок у розвиток України — від боротьби за незалежність до науки, культури та державотворення.
Питання історичної пам’яті як питання суверенітету
У своєму зверненні Володимир Зеленський наголосив, що Україна повинна самостійно визначати, кого вважати своїми героями, і не дозволяти нікому впливати на це рішення. За його словами, повага до власної історії та свобода вибору історичних орієнтирів є частиною державного суверенітету.
Глава Офісу президента Кирило Буданов також підтримав цю позицію, зазначивши, що українці мають самі вирішувати, які історичні постаті є символами національної пам’яті, які події відзначати та яку історію вивчати. На його думку, це є частиною боротьби за власну ідентичність і незалежність.
Що передбачає законопроєкт
Згідно з документом, Український національний пантеон має стати загальнодоступним меморіальним комплексом у Києві, який виконуватиме функцію державного простору пам’яті.
У пантеоні планується вшанування:
глав держав і прирівняних до них осіб різних періодів;
президентів України та військового керівництва;
людей, які зробили винятковий внесок у здобуття та розвиток незалежності;
діячів культури, науки, мистецтва, спорту;
лауреатів міжнародних відзнак, зокрема Нобелівської премії.
Окремо визначено і критерії виключення: у пантеоні не можуть бути вшановані особи, засуджені за злочини проти національної безпеки чи миру.
Організація та фінансування
Реалізацію проєкту, згідно із законопроєктом, має координувати Кабінет Міністрів України. Саме уряд відповідатиме за будівництво, утримання та охорону комплексу.
Передбачається, що проєктування пантеону відбуватиметься на основі відкритого архітектурного конкурсу, що має забезпечити прозорість та якість реалізації.
Фінансування будівництва та подальшого утримання планують здійснювати з державного бюджету.
Не просто меморіал, а простір формування ідентичності
У пояснювальній записці до законопроєкту зазначається, що його мета — не лише створення меморіального комплексу, а й формування спільної національної та громадянської ідентичності.
Йдеться про створення простору, який:
об’єднає історичну пам’ять різних епох;
підкреслить безперервність української історії;
допоможе сформувати спільне розуміння національних символів;
сприятиме консолідації суспільства.
Фактично пантеон розглядається як інструмент державної політики пам’яті.
Чому ця тема викликає суспільний інтерес
Питання історичної пам’яті завжди є чутливим, адже воно пов’язане не лише з минулим, а й із тим, як суспільство бачить себе сьогодні.
Прихильники ініціативи вважають, що держава має мати чітко визначений простір вшанування видатних особистостей, який би об’єднував суспільство навколо спільних історичних орієнтирів.
Водночас подібні проєкти часто стають предметом дискусій щодо критеріїв відбору постатей і ризиків політизації історичної пам’яті.
Підсумок: спроба створити єдиний простір національної пам’яті
Законопроєкт про Український національний пантеон — це спроба систематизувати державну політику пам’яті та створити символічний простір, де будуть вшановані ключові постаті української історії.
У разі ухвалення документу Україна може отримати не просто новий меморіальний комплекс у столиці, а масштабний державний інструмент формування історичної пам’яті та національної ідентичності, який матиме довгостроковий вплив на суспільну свідомість.
