Книгодарування 14 лютого: як подарована книга підсилює Україну під час війни

Всесвітній день дарування книг пропонує просту дію — поділитися читанням. Для України це ще й спосіб підтримати бібліотеки, що втратили фонди й будівлі.



14 лютого в календарі давно перестало бути лише датою листівок і сердечок. Поруч із романтикою існує Міжнародний день книгодарування — привід згадати, що любов до людей інколи починається з уважно обраної книжки.

Свято народилося у 2012 році з дитячого запитання до мами: «Чому немає дня, коли дарують книги?». Ініціативу започаткувала американська букблогерка Емі Бродмур, а з 2014-го її підхопила організаторка Емма Перрі; нині долучаються десятки країн.

У цьому жесті працює проста психологія: «подарувати книгу» — означає подарувати час і розмову. На відміну від випадкових сувенірів, книжка довше живе в домі й формує звичку, яку легко передати дітям та друзям.

Як підрахувала редакція «Дейком», у 2026-му книгодарування в Україні все частіше звучить як маленька форма культурного спротиву. Бо коли навколо крихка реальність, підтримка читання стає тихою, але впертою інвестицією в майбутнє громади.

Українську хвилю свята активно підживив книговидавничий сектор: у 2018 році про традицію публічно розповів Віктор Круглов, генеральний директор видавництва «Ранок», і відтоді ідея «подарувати книгу бібліотеці» стала помітнішою в містах і селах.

Цьогорічний контекст робить акцію не символічною, а практичною. За даними Міністерства культури, від початку повномасштабної агресії Росії було зруйновано або пошкоджено 770 бібліотек — це удар по доступу до знань і по культурній інфраструктурі.

Після обстрілів бібліотека часто лишається не лише «про книжки». Вона стає місцем, де заряджають телефони, гріються, шукають інформацію, проводять зустрічі для ВПО й тримають зв’язок між людьми, які втомилися від самотності війни.

Паралельно триває деколонізація фондів: українські публічні бібліотеки масово списують застарілі й токсичні видання. За підрахунками Нацбібліотеки ім. Ярослава Мудрого, у 2022–2023 роках вилучили понад 26 млн книжок, і 66% із них були російськомовні книги.

Це означає просту річ: полиці звільняються швидше, ніж з’являються якісні заміни. Бюджети на поповнення фондів у багатьох громад обмежені, а потреба — величезна: від дитячого читання до сучасної нонфікшн і книжок з української історії.

Тому дарунок бібліотеці — найсильніша традиція цього дня. Одна книжка, поставлена на абонемент, працює десятки разів: її читають різні сім’ї, вона знімає бар’єр «не можу купити» й повертає людині відчуття нормальності.

Але щоб добро не перетворилося на «склад макулатури», важливі правила. Найкраще дарувати нові або охайні видання без пошкоджень, без плісняви, без вирваних сторінок, у темах, які реально цікавлять читачів саме вашої громади.

Друга порада — комунікація. Подзвоніть у бібліотеку й запитайте, що потрібно: інколи їм бракує дитячих енциклопедій, інколи — підліткової прози українською, інколи — книжок для психологічної підтримки, які читають під час тривог.

Третя — точність у виборі. У прифронтових районах часто потрібні короткі тексти й книжки для дітей, які переїхали; у тилових містах — більше сучасної української літератури та книжок про самоосвіту, щоб люди могли перекваліфіковуватися й відновлювати життя.

Так само важливо пам’ятати про бібліотечну логіку: не все, що «улюблене», стане корисним фонду. Застарілі підручники, радянські довідники, видання з відвертою пропагандою або мова ненависті — це те, що бібліотекарі все одно змушені списувати.

У дискусіях часто кажуть: «Є ж електронні книги». Але паперова книжка в бібліотеці — це доступ без гаджета, без підписки, без стабільного інтернету. Для багатьох людей, особливо старших або переміщених, це і досі найнадійніший канал читання.

Книгодарування працює ще й як соціальна «прошивка». Коли в класі або у дворі збирають маленьку поличку для місцевої бібліотеки, люди впізнають одне одного не за політичними ярликами, а за спільною справою: «хочу, щоб діти читали».

Видавництва й книгарні нерідко підсилюють цю хвилю знижками та добірками, але вирішальним лишається локальний вибір. Найкраща книжка — та, яку візьмуть із полиці, а не та, що красиво виглядає на фото в соцмережах.

Окремо варто повернутися до початкової ідеї свята: книги дітям. Дитяче читання — найшвидший спосіб відновити відчуття безпеки, бо історія в книжці має структуру, а життя під час повітряних тривог — часто ні.

Якщо хочеться зробити дію видимою, можна додати до книжки коротку записку: «Для вашої бібліотеки. Дякую, що тримаєте простір знань». Такі дрібниці підтримують не тільки читачів, а й самих бібліотекарів, які працюють у режимі постійного виснаження.

Попереду — відновлення бібліотек і модернізація культурних просторів: мобільні книжкові пункти, партнерства з громадами, нові фонди українською. Але відбудова починається не з грантів, а з довіри — і з кількох книжок, принесених «просто так».

Цього 14 лютого спробуйте зробити жест, який переживе свято: подаруйте книгу бібліотеці у своєму районі. У воєнний час це не дрібниця, а спосіб укріпити громаду там, де тримається країна — на слові, пам’яті й взаємній підтримці.


Ця новина була опублікована у розділі: Суспільство, Освіта, Культура, Прес-релізи, Книги, із заголовком: "Книгодарування 14 лютого: як подарована книга підсилює Україну під час війни".

Матеріал підготував(-ла): Валерія Москаленко

Новину опубліковано: 05 лютого 2026 року.

Оновлення в публікації відсутні. Якщо з'являться зміни, про це буде зазначено та описано у кінці публікації.


Останні новини

Вибір редакції

Що відбувається в суспільстві:

Пенсія понад 20 тисяч гривень: хто в Україні може отримувати такі виплати

Для більшості пенсіонерів така сума залишається недосяжною, однак закон передбачає значно вищі гарантовані виплати для окремих категорій громадян.

ВПО можуть залишитися без виплат: ПФУ назвав 7 причин, які варто перевірити вже зараз

Пенсійний фонд пояснив, через які покупки, заощадження, майно та тривале перебування за кордоном можна втратити допомогу на проживання.

Повернення українок може змінити майбутнє України: демографиня назвала головну умову

Висока зарплата за кордоном — не єдиний фактор, який утримує українок від повернення. Для багатьох вирішальним може стати можливість знову працювати за фахом і повернути професійний статус.

«Спадщина Вороновелів. Чотирнадцятий вогонь»: коли троє братів стають викликом для порядку, що існував шість століть

У Соборі завжди було тринадцять вогнів. Після приходу Марка, Єгора й Данила загорівся ще один. Вороновели не просили крісла чи влади — але тепер усьому прихованому світу доведеться вирішити, що означає Чотирнадцятий.

«Спадщина Вороновелів. Перша опівніч»: родина, яка прокидається разом із силою, від якої її приховували роками

Троє братів повертаються додому після загибелі батьків і дізнаються, що їхнє прізвище означає значно більше, ніж вони знали. Так починається історія Вороновелів.

Сусід димить на балконі, а квартира перетворюється на «курилку»: чи можна його покарати

Куріння на власному балконі прямо не заборонене законом, але це не дає права ігнорувати інтереси сусідів. У деяких випадках порушнику може загрожувати відповідальність.

Європейські новини:

Patriot для України можуть з’явитися швидше: Данія зробила гучну заяву про захист неба

Захід має додаткові можливості для посилення української ППО, однак для передачі систем Patriot потрібне політичне рішення союзників, заявила Метте Фредеріксен.

«Спадщина Вороновелів. Полювання почалося»: коли повернення трьох братів стає загрозою для всього прихованого світу

Вороновели більше не приховані. Їхню кров упізнають старі Доми, їхні імена входять у Вінець, поруч з’являються перші союзники — а невідомий ворог уже призначає ціну за трьох братів.

Україна готує авіаційний прорив: іноземні винищувачі можуть виробляти просто всередині країни

Контракти на постачання західних бойових літаків уже передбачають локалізацію виробництва та обслуговування, але все залежатиме від безпекової ситуації.